жали княжу Україну в багатьох інших землях. Та одного дня (сталося це в 13 ст.) прийшов лихий ворог. Вдарив темною силою об мури Києва. Не витримало місто, впало під ударом незчисленної орди нападників. Проте не впала його слава. Підхопив її Галич, розквітло могутнє Галицько-Волинське князівство. Так відродилася Українська держава.

В середині 14 ст. українські землі опинилися під владою литовських князів. Але ті «старини не рушили, нового не заводили», тобто жили за давніми законами київських князів.

Наприкінці 15 ст. українців спіткало нове лихо: войовничі степовики грабували й спустошували українські міста й села, а мешканців забирали в полон. Тоді наш миролюбний народ став на захист своєї землі, бо здавна опанував мистецтво воїна в обороні від ворогів. Воїнами-лицаря-ми ставали хлібороби, ремісники, священики. А називали тих звитяжців козаками.

Коли в другій половині 16 ст. українські землі потрапили під владу польського короля, козаки не скорилися його волі й незабаром очолили Національно-визвольну війну українського народу. На визволених землях вони знову відродили Українську державу, керував якою гетьман Богдан Хмельницький. Та не судилося Україні надовго втримати волю. Підступні сусіди невпинно зазіхали на родючі українські землі. Довго боролися козаки, відбиваючись від Московського царства, Польщі й Туреччини, але з кожним роком втрачали свої права. Врешті-решт російський цар знищив козацький устрій. Українські землі - вкотре вже! - опинилися під владою кількох чужих держав.

...Катруся затамувала подих. Так ось чому Тарас Шевченко назвав Україну безталанною! Невже довіку їй лишатися такою? Ні! Українці - великий народ, гідний жити у своїй державі. У цьому переконує «Історія України-Руси»...

Ніколи Катерина Грушевська, донька видатного українського історика, не забувала своєї першої подорожі в історію. Згодом вона допомагала батькові завершувати багатотомну «Історію України-Руси», яку українці шанують нині так само, як і Шевченків «Кобзар».

Як учені-історики дізнаються про минуле? Що ви дізналися про Михайла Грушевського? Витлумачіть його слова: «Написання всеосяжної історії України рано стало моєю заповітною гадкою, питанням честі».