Георгій Нарбут і його герб Української держави

І

Надворі хурделило й мело. Вітер сердито стукав у вікна, виспівував сумної десь у комині. «Ох і зима цього року, лютує пані холоднеча, - озивалися дорослі, опинившись у хаті. - А де ж це наш малий майстренко?» Юрась удавав, що не чує, хоч як кортіло похвалитися новими витинанками. Цілий день він роздивлявся розмальовані морозом шиби, а тепер, шкодуючи, що такий короткий вік мають оті іскристі картини, вирішив вирізати побачені дива з цупкого синього паперу - отого, у який крамарі загортали цукор. Похвалитися й справді було чим: папір у вправних Юркових руках ставав живим. Квіти, метелики, сніжинки... Це було раніше. Сьогодні ж на килимі навколо Юрка постали прадавні часи - так само сиві, як і візерунки на вікнах.

- Тату, - нарешті гукнув хлопець. Батько підійшов і схилився над килимом.

- О, та в тебе тут справжня казка!

- Не зовсім казка, - заперечив малий. - Те, про що колись читали, нині я побачив на вікнах. Зима намалювала давнину.

- Ніяк не збагну, що означають усі ці химери, - заохочуючи сина до розмови, вів далі батько.

- Якось одного вечора ти читав мені про те, що за давнини люди були язичниками - обожнювали сили природи. Вірили, нібито на небі жив бог світла й неба Сварог, - притому Юрко показав батькові чудернацьку витинанку. - Від нього пішли всі інші боги - Сварожичі. Дивись, ось у мене бог грому та блискавки Перун. А оце - покровитель вітру Стрибог.

- А хто ця дивовижа з трьома головами?

- Це мудрий Триглав.

- Отож, боги розташувалися зверху. Що ж нижче?

- Тут живуть люди. Тільки я не знаю, хто вони...

Наші предки слов'яни, - підказав батько,- Адже саме слов'яни за прадавніх часів вірили в Стрибога, Перуна, Дажбога й багатьох інших богів. Ану розгорнімо книжку та прочитаймо про все докладніше.

Батько підійшов до полиці, взяв книжку в темній палітурці й прочитав: «Слов'яни жили племенами. Плем'я складалося з людей, які жили

Поміркуйте!

Чому тризуб є головним елементом на сучасному гербі України'!