ки. Особливої слави на весь світ зажив скіфський лук. Недармачсусідні народи називали скіфів кінними стрільцями з лука. Великої вправності досягли скіфські майстри у виготовленні захисного обладунку. У бою воїнів захищали щити, складені з дрібних металевих лусок, панцирі та бойові пояси, а також шоломи. А ще виготовлялися й використовувалися засоби захисту голови та грудей коня.

За житла скіфам правили великі вози з повстяними будами на них^у які вони впрягали іноді по кілька пар волів. На возах мешкали жінки, діти й старі. Там, на колесах, були й житла, і комори. і майстерні, бо все потрібне для життя - одяг, зброю, знаряддя праці, речі домашнього вжитку -скіфи виготовляли самі.

Витривалі, сміливі й відчайдушні, скіфи протягом століть володарювали в степу. І протягом століть сусідні народи визнавали їх непереможними. Коли ж від ворожого меча гинув воїн-скіф, тужила за ним уся Скіфія. Над небіжчиком, розкішно спорядженим у потойбічний світ, насипали високу могилу. У німотній скорботі стоять ці могили-кургани й нині - неписані листи у вічність.

...Поїзд міряв час стукотом коліс. Брати вдивлялися в далекі степові обрії. Старший, студент-археолог, захоплено розповідав:

- Прочитати ці листи допомагають археологи. Вони розшукують скіфські поховання, розкопують і досліджують їх.

- Автор книги, яку ми щойно читали, теж археолог? - поцікавився менший.

- Так, Борис Мозолевський - археолог. Він відкрив людству найдивовижнішу скіфську пам'ятку, нагрудну прикрасу - золоту пектораль. Цей витвір давніх майстрів розповів нам не тільки про життя скіфів, а й розкрив їхні уявлення про світ.

- А монети, якими ти так цікавишся, були у скіфів?

- Випадкова знахідка відкрила для нас дві скіфські монети. їх карбував цар Атей. За його часів Скіфія сягнула найбільшого розквіту. Про Атея збереглося чимало переказів. Вони розповідають про нього як про могутнього володаря та відчайдушного воїна, який усе життя провів у походах. Не дивно, що кінське іржання

Слово ' пектораль

прийшло з латини, де означало нагрудний. Проте не кожну нагрудну прикрасу називають пектораллю, а лише ту, що її носили володарі давніх держав.

Монета скіфського царя Атея. Лицьовий і зворотний бік.