Але що це? Темне небо спалахнуло яскравим блиском раз, удруге. Почувся гуркіт. Одна стріла-вогневиця влучила у вершечок дерева, всохлого від холоду й темряви. І зайнялося дерево. Червона пожежа відігріла землю, розтопила кригу, розвіяла морок. Здолав дрімоту Білобог, злетів Білим Лебедем - і знову стало любо та весело. А рятівний Вогонь відтоді жеврів незгасно, ставши помічником і надійним товаришем Білобоговим. «Про те, що живе пам'ять про Білобога й Чорнобога, свідчать місцеві назви - Білобоги й Чорнобоги, є в нас і село Білобожниця». Юнак швидко впорався із записами, підвівся й помандрував далі... Захоплення усним українським словом ніколи не полишало Якова Го-ловацького. Найбільше вабили вченого найдавніші часи, відгомін яких вчувався раз по раз у розповідях карпатських старожилів. Мов коштовні перлини, збирав їх дослідник, сподіваючись, що колись об'єднає розсипані перли в намисто. Так 1860 року й постала книга «Міфологія». Сива давнина промовляє з кожної сторінки цього дослідження. Слово міф у перекладі з грецької означає слово, переказ. Отож, міфи - це розповіді, у яких втілено уявлення давніх людей про світ і його будову. Мають їх усі народи світу. Творилися вони за дуже давніх, ще дописемних, часів. Власне, тому багато міфів не збереглося до нашого часу. Така ж доля спіткала й українську міфологію. Одначе вчені переконані, що відновити давні міфи, бодай частково, можна. Досліджуючи найстаро-винніші обрядові пісні, перекази, легенди, зіставляючи уснопоетичну творчість українського народу з творами безіменних митців інших народів, вивчаючи походження слів, дослідники минувшини поступово відтворюють уявлення наших далеких предків. Які уявлення наших предків про навколишній світ відображені в давньому міфі? Уособленням чого були міфічні Білобог і Чорнобог? У яких інших образах в уснопоетичних творах нашого народу втілено одвічну боротьбу добра зі злом? А чи відомо вам, що справу збирання, збереження і впорядкування писемних пам'яток покладено на спеціальні установи, що їх називають архівами? З'явилися архіви з виникненням писемності. Тепер власні архіви мають усі установи, організації, нерідко й приватні особи - учені, письменники, громадські діячі. Для сучасних архівів будуються спеціальні приміщення з вузькими вікнами, що не пропускають прямих сонячних променів: від сонячного світла тло і
|