Колись, дуже давно, приніс Дніпро на своїх хвилях легкий човен. Грайливі баранці винесли його на берег, і в обіймах лісу опинилися три богатирі й тендітна дівчина.

- Бережи, лісе, цих людей, дай їм притулок, захисти від хижих звірів та підступних ворогів, - мовив Дніпро й покотився далі.

Затріпотів привітно ліс, відкрив мандрівникам свої таємниці. І зажили щасливим життям три брати - Кий, Щек, Хорив та сестра їхня Либідь.

Одного разу старший із братів. Кий, рибалив на Дніпрі. Раптом крізь плескіт почув:

- Кию, побудуй на цих горах місто. Об'єднаються навколо нього інші землі, бути йому великою столицею. Віками житимуть тут люди й прославлятимуть рід твій і державу його.

Повернувся Кий до хижі та покликав братів:

- Брати мої, Щеку й Хориве, почув я сьогодні пророчі слова: маємо збудувати серед цього лісу, онде на тих горах, велике місто, що прославить наші імена.

Заходилися працювати брати. Чутка про будування великого города на високих кручах полинула Дніпром вгору та вниз, і незабаром надійшло багато люду, що взявся допомагати. Скоро на Дніпрових схилах виросло місто, яке назвали на честь старшого брата Києвом, ближчі гори ж нарекли Щекавицею та Хоревицею, а річку, що текла неподалік, - Либіддю.

Із кожним днем зростало й міцніло місто над Дніпром. Хутко рознеслися світами звістки про нього. Почали з'їжджатися торгові люди з усіх усюд. Із півдня та півночі, зі сходу й заходу текло до Києва багатство.

Ласим шматком став Київ для ворогів. Та пильно охороняв його могутній Дніпро. Неприступними були вали Києва, надійним був і гострокіл, та ще сильніші його мешканці, які живим муром ставали на захист рідного міста.

Малюнок з літопису. Заснування Києва Києм, Щеком, Хоривом та їхньою сестрою Либіддю.