Кілька століть у Києві з прилеглими землями - Київському князівстві - правили князі-нащадки Кия - Києвичі. Щоправда, про ті найдавніші в історії Київської держави часи майже не збереглося писемних свідчень. У літописах згадуються лише імена,останніх Києвичів - Діра та Аскольда. З цих двох князїв більше знаємо про Аскольда, який уславився своїми оружними походами проти могутньої тогочасної держави Візантії зі столицею Константинополем (русичі називали те місто Цар-городом), землі якої розпросторилися вздовж південного узбережжя Чорного моря у Русь та Візантія мали давні зв'язки, передусім торговельні. Це й не дивно, адже сполучав віддалені держави Дніпро. Дніпром пролягав один із найбільших тогочасних торговельних шляхів із півночі на південь. Отож, прямуючи повз Київ, іноземні купці мусили зважати на київських володарів. Аскольд перший уклав із Візантією вигідну й почесну угоду. Як зазначає літопис, відтоді Київське князівство Руська земля - стало знаним у світі. Візантію та Руську державу єднали й культурні зв'язки. Саме з Візантії на нашу землю прийшло християнство - віра в Ісуса Христа. Князь Аскольд, який змусив Візантію визнати свою державу, був християнином, дбав про поширення християнської віри серед русичів-язичників. Утвердження нової віри потребувало єдності в князівському оточенні. Та його, вочевидь, не було. Сторінка з літопису, на якій переповідаються подробиці укладення угоди з Візантією руським князем Олегом.
|