- Які ж гнізда в золотих птахів, коли вони неживі?! їх майстер-золотар зробив і повисаджував на золоті дерева, що біля трону імператорського. Коли зайшли ми до зали, то засліплені були їхнім золотосяйним блиском. Навіть княгиня Ольга здивувалася:

дерева, гілочки й кожен листочок на них - звичайні, та чомусь не зелені, а золоті. І пташки - точнісінько такі, як у наших гаях. Одне лише - з чистого золота. Пташки спершу мовчали. Аж тут імператорський трон почав підноситись угору. Затріпотіли крильцями й застрибали золоті соловейки. А потім - розлилася пісня! Та така, як у наших гаях травневої ночі. Від тієї пісні я вас, рідних, згадала, й сльози заросили мені очі. Ось-ось була б заплакала, та раптом - гр-р-р.

Від несподіванки Василик зіщулився й сильніш притулився до сестри.

- Смішний ти, братику. Виріс за півроку, а все-таки ще малий, - засміялася дівчина. - Але то справді було страшно. Я просто заклякла від жаху. Золоті леви, що лежали біля імператорського трону, раптом звелися на передні лапи, розлючено засмикали хвостами й заревли. «Бідолашна княгиня», - подума-лося мені, адже вона найближче до тих потвориськ.

- А що Ольга?

- Лишилася незворушною, тільки на якусь мить усмішкою блиснули очі.

- Ото по-нашому. Добре було б, якби княгиня нагадала чужинцям, як колись наші воїни нажахали Царгород. Чув я, що за Олега, якого звуть Віщим, пішла з Києва дружина в похід за море. Та перетнули хитромудрі візантійці вхід у свою гавань. Натягли величезний ланцюг, прикріплений до кам'яних веж на берегах затоки Золотий Ріг. Тоді Олег наказав витягнути лодії та поставити їх на колеса. І побачили в Царгороді небувалу річ: під напнутими вітрилами руські кораблі щодуху летіли суходолом до міста. Зажадали миру тоді заморські краї, згодилися сплачувати Києву велику данину. Невже забули?

- Ох, і мудрий ти став, брате. Певно, що не забули. Якби зневажали нас, хіба приймали б так урочисто княгиню з усім її почтом?

Дівчина, дочка поважного київського боярина, тільки-но повернулася з Царгорода, де перебувала

Імператор - володар великої могутньої держави, утвореної на землях багатьох народів.

Бояри - княжі дружинники, яким було надано землю за виконання певних військових обов'язків.