більше полюбляє руський князь, золото чи шовк? Проте залишився байдужим Святослав до заморських дарів. Розчаровані посли ні з чим повернулися додому. Коли ж сповістили свого царя про невдачу, звелів він надіслати Святославові зброю, виготовлену руками найкращих майстрів Візантії. Довго милувався київський князь гострими мечами й списами, красно дякував цареві. На те царські радники мовили: «Лютим буде сей муж, бо багатством нехтує, а оружжя бере. Згоджуйся на данину».

- Щось забарився руський володар, - урвав нитку роздумів імператор і раптом спохмурнів.

Кілька лодій розтинали дунайські хвилі, швидко наближаючись до імператорського почту.

- Чи не хитрувати надумав Святослав? - звернувся імператор до радників.

Ті спантеличено мовчали: після укладення миру нічого не змогли дізнатися про княжі задуми.

Імператор напружено вдивлявся в сонячне марево. Жоден човен не зирізнявся з-поміж інших. На кожному сиділо кілька десятків веслярів, маяли на вітрі бойові руські стяги. «Ні, немає між ними князя», - подумав імператор і відчув пекучий сором: похвалився золотом перед дунайськими хвилями та власною челяддю.

За мить срібна сурма проспівала гасло «Дорогу імператору!», й розкішний почет рушив од Дунаю.

- Стійте! - заволав ватажок невеличкого військового загону, залишеного, за імператорським наказом, на березі річки. - Онде він, Святослав, на човні, поклав весло й чекає на зустріч!

...Імператорський хроніст швидко занотовував пригоди дня 971 p.: «Був Святослав помірним на зріст, не дуже низький і не дуже високий, з кошлатими бровами та світло-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, надмірно довгим волоссям над верхньою губою (вусами). Голова в нього була зовсім гола, але з одного її боку звисало пасмо волосся - ознака знатності роду. Міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла цілком пропорційні. Виглядав він доволі суворим і диким. Одне вухо його прикрашала золота сережка, оздоблена золотим карбункулом та двома перлинами. Одяг на ньому був білий і вирізнявся лише чистотою. Сидячи на ослоні для веслярів, він переговорив з імператором про умови миру й відчалив од берега».

- Чекай же, Святославе, пощербиться твоя гордість і звитяга об моє золото! - презирливо скривив губи імператор, стежачи за княжими човнами, що швидко танули в блакитній імлі. - Покличте Феофіла й приготуйте мішок найкращого золота!