Гетьман Богдан Хмельницький очолив відроджену Українську державу, маючи за плечима великий досвід козацького старшини, дипломата й полководця. Він народився 27 грудня 1595 р. в сім'ї дрібного українського шляхтича. Здобув добру освіту: володів українською, польською, латинською, турецькою й татарською мовами. Вже 1620 р. бився проти турків. Брав участь у козацьких повстаннях 30-х pp. Від середини 40-х pp. активно готував повстання проти Польщі. Богдана Хмельницького визнавали керівником козацької держави багато іноземних володарів, про що свідчать їхні листи. «Ваша світлість», «світлий і вельможний», «найсвітліший» - зверталися родовиті чужинці до Хмельницького.

Неспокій на вершині слави

Під високе склепіння переяславської церкви лине злагоджений спів хористів. Він кличе присутніх поринути в блакитний спокій. Але душа Богдана Хмельницького, мов заворожена, прикипіла до полохливого блимання свічок. Гарячі спалахи обпікають її та беруть, уражену, в полон химерного плетива тривог. Мить - і вже несуть душу гетьмана крилаті коні-сумніви над засніженою землею України.

Крізь сріблясту паморозь раптом виринає Київ. Кілька років тому він зустрічав Богдана таким величним передзвоном, якого давно не чули київські гори. Здавалось, співали не церкви - співало небо й прадавні схили, й закутий кригою Дніпро. Кияни радо вітали переможця. Гаряче було від їхніх палких вигуків - тануло зимове тло, зігріте полум'ям козацьких корогов, а також шаленим виром згадок про Жовті Води, Корсунь і Пилявці та п'янким відчуттям здобутої в тих битвах волі. Того року, надихнувшись перемогами, казав він польським послам: «Виб'ю з лядської неволі ввесь народ руський... За кордон війною не піду, на турків і татар шаблі не підніму, досить маю всього на Україні - досить вигоди, достатку й пожитку в землі та князівстві своєму по Львів, Холм і Галич. А ставши над Віслою, скажу ляхам: сидіть, мовчіть, ляхи! А будуть і за Віслою кричати, знайду я їх там напевно. А схоче хто з нами хліб їсти, хай буде слухняний Війську Запорізькому».