Тримайся, душе! Лякливі коні несуть тебе ще далі: до травневого початку бурі, туди, - на славну Січ, звідки рушили козацькі загони в наступ за волю. Там, під могутнім дубом, який через чари рідної землі став тобі за брата, ти присягала бути вірною неньці Україні, як його коріння - матері-землі.

Чи ж сюди, до Переяслава, пролягав довгий шлях Національно-визвольної війни?..

Гетьман Хмельницький зосередив увагу на службі. Незабаром має відбутися урочиста церемонія: гетьман і старшина присягатимуть на вірність московському цареві, московські ж посли від імені царя складатимуть обітницю про непорушність козацьких прав.

Але не так сталося, як гадалося. Перш ніж давати слово, козаки зажадали почути обітницю послів від імені царя.

У церкві запала тиша. Московські посли не квапилися з обітницею.

- Царське слово не годиться брати під сумнів, - докоряв козакам голова посольства боярин Бутурлін.

Вогнисті метелики нестримно тріпочуть крильцями, враз більшають, перетворюючись на стрімких коней, котрі ось-ось підхоплять зневірену душу. Як важко чинити опір їхнім міцним крилам! Гетьман вийшов із церкви. Порадившись зі старшиною, Хмельницький повернувся, повторив вимогу козацтва, адже звикли козаки під час переговорів з поляками