Після смерті Богдана Хмельницького 1657 р. гетьманом було обрано Івана Виговського. Коротке гетьманування його було складним і тривожним. Невдовзі після обрання гетьманом Виговський приймав послів від московського царя, які вимагали покори та обмеження гетьманської влади. Зрозумівши згубність військового союзу козацької України з Московією, гетьман уклав угоду з Польщею. У відповідь цар рушив на Україну війною. Вирішальна битва сталася 28-29 червня 1659 р. під Конотопом. Царська армія зазнала нищівної поразки. Одначе не всі козацькі полковники підтримували Виговського. Розгорілася боротьба за владу. Врешті, Іван Виговський зрікся гетьманської булави, але це не поклало край чварам і розбрату.

Полиновий присмак перемоги

Десь на заході дотлівало сонце. Червленою барвою світилося небо над Конотопом. Згасав день, та не вщухала битва. Смертоносним градом сипали гармати, тонко голосили кулі, лиховісно дзвеніла криця. Від зорі до зорі тривали криваві жнива. Гетьман Виговський на мить спинився, витер спітніле чоло. Раптом зовсім поряд важко гупнуло ядро. Нажаханий кінь несамовито смикнув вуздечку, проте замість стрибка хитнувся й упав, залитий кров'ю. «І цього разу я ще не твій, смерте», - тільки й устиг подумати гетьман, швидко схопившись на ноги.

- Не вбережеш, гетьмане, голови - з ким святкуватимемо перемогу? -гукали до Виговського козаки.

«А й справді, з ким?» - майнула думка в козацького ватажка, і він полетів услід за козацькими лавами.

Під стінами Конотопа ще кипів бій, та несподіванок уже статися не могло: тієї вечірньої пори українська кіннота наздоганяла рештки московської армії, прагнучи доконати непроханих гостей. Виговський радів, що пощастило здійснити задуми.

Битва під Конотопом розпочалася зранку 29 червня 1659 р. Очолюваний гетьманом загін козаків підійшов до Соснівської переправи. Саме тут розпочався бій, яким козаки задумали ввести в оману московітів. Командувачі московської армії вирішили, що там, біля переправи, зібралися всі козацькі сили. Величезне військо московітів вийшло з Конотопа