Життя українських земель протягом 16 ст. було пов'язане з князівським родом Острозьких, адже саме ця старовинна шляхетська родина володіла їх більшою частиною. Особливої слави зажили князі Костянтин Іванович Острозький та його син Василь, який після смерті батька прибрав ім'я Костянтин. Василь (Костянтин) Острозький (1526-1608) уславився культурно-освітньою діяльністю. Він підтримував православну церкву, опікувався книгодрукуванням та освітою. У своєму маєтку згуртував найосвіченіших українців. Знаходили прихисток у князівському замку й освічені вигнанці з інших країв. Так Острог перетворився на провідний осередок духовного життя тогочасної України.

Острозька академія

Мурована Вежа Острозького замку впадала в очі здалеку. Кам'яне громаддя, оточене глибоким ровом і крутосхилим валом, служило надійним захистом для родинного гнізда князів Острозьких. Безпечно почувалися за мурами замку й численні книжники -вчені-любомудри, друкарі, поети, які приходили звідусіль на гостинне запрошення господаря. І саме туди, за Острозьку браму, до волинського осередку наук, прямував із далекої чужини грек Никифор.

- Сьогодні, Федоре, відпочинемо, - підбадьорив він свого супутника та учня. - Немає в цім краї володаря щирішого за старого князя Острозького.

- А може, даремно ми відмовилися від пропозиції польського канцлера викладати в Замойській академії? - спитав учителя Федір. - Як на мене, слово канцлера важить більше, ніж обіцянки руського князя.

- Що нам канцлер Речі Посполитої, коли йдемо до людини, багатство якої вдвічі перевищує прибутки всієї Польщі, - заперечив Никифор. - Незабаром, Федоре, ти побачиш не просто князя, а некоронова-ного короля руського. Проте запрошення в Острог не тільки вигідне, а й почесне. Адже йдемо до палкого прихильника православної віри, який не зрікся своїх переконань навіть задля польської корони.