Невдовзі колишній викладач грецьких наук одного з європейських університетів та його учень прибули до Острога. Почесних гостей провели до палацу, де їх зустрів князь Костянтин.

Вітальна промова господаря замку була пристрасною та доброзичливою. Князь оповідав про давню велич Київської Русі, яку можуть відродити освіта і ревне служіння батьківській вірі.

- Чи не є занапащений Київ болісним докором нам, українським князям, які за незначні привілеї зреклися пам'яті й віри?! Чи не ми винні, що вже повновладно господарюють на наших землях чужинці та зайди?! - стурбовано завершив Костянтин.

- Радо пристаємо, князю, до твоєї вельми шляхетної справи, - мовив гість. - Нехай із Острога по всій вашій землі розіллються повноводі ріки мудрості.

- Почали ми, Никифоре, з підготовки до друку Святого Письма. Зібралися в Острозі вчені мужі, щоби здійснити цей величний задум. Тривалою та копіткою була праця. Одначе й славний кінець маємо. Ось де, поглянь, - князь обережно розгорнув велику книгу, -перша повна церковнослов'янська друкована Біблія - не як річ земна, але як дарунок небесний.

- Гарна робота, - погодився грек. - Де ж знайшли такого вправного друкаря?

-Дав притулок утікачеві з Московського царства Іванові Федоровичу. З ним і видрукували спочатку «Буквар», повторивши Львівське видання, а трохи згодом - ось цю Біблію.

- Про що ж тепер клопочешся, князю? - запитав Никифор.

- Тішить мене, що, переклавши Біблію, не розійшлися від мене книжники, а навпаки, заповзялися тут, в Острозі, кожен до своєї справи: навчають дітей Божому слову, мовам, музиці, пишуть вірші та вчені трактати. Тож маю в Острозі не тільки друкарню, а й академію. Проте мрію, друже, щоб не поступалася Острозька академія європейським університетам. Волію, щоб викладалися - граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, музика й астрономія, та так, щоб ніхто нам не закидав із пихою та гонором, що зі слов'янських мов,