бачте, жодна не може бути вченою. От і запросив тебе, знаного професора, на допомогу в цій справі.

Довго ще радилися князь і гість, як подолати наступ чужої латино-мовної церкви й науки, за високу вченість якої українцям доводиться платити надто дорого - мусять зрікатися власної мови й роду свого. Багато сперечалися, та в одному були несхитні: Острозька академія й надалі лишатиметься оборонницею батьківської віри та споконвічних традицій.

Розкажіть про князя Василя (Костянтина) Острозького за планом: а) некоронований король руський; б) палкий прихильник православної віри; в) засновник першого українського вищого навчального закладу. Розкажіть про Острозьку академію - перший вищий навчальний заклад України. Які науки вивчали в ній? Що свідчить про те, що Острог у 16 ст. був не тільки центром освіти, а й осередком книгодрукування?

Юрій Дрогобич.

«Часослов» - книга, надрукована Швайпольдом Фіолем 1491 р. у Кракові.

Чи знаєте ви, що перші українські друкарні з'явилися наприкінці 15 ст. у Кракові, тодішній столиці Польського королівства, до складу якого входила частина українських земель? їхнім власником був Швайпольд Фіоль. Року 1491 Фіоль видрукував кілька книжок для православних українців. Оформлені вони були так, як західноукраїнські рукописні книжки, у післямовах вжито тогочасну українську літературну мову. Цікаво, що в роботі над тими книжками брав участь авторитетний європейський вчений королівський лікар Юрій Дрогобич. Цей обдарований українець, родом із галицького міста Дрогобича, вторував собі шлях до науки, здобувши освіту спершу в Краківському університеті, а потім у славетному Болонському, що в Італії, був навіть його ректором - першим з-поміж українців, яким випадало там учитися. Із появою книгодрукування пов'язаний розвиток мистецтва гравюри, адже саме в техніці гравірування виконувалися ілюстрації до друкованих книжок. Слово «гравюра» походить від французького слова ґравюр, що означає різьблення, а точніше відбиток на папері з дошки, на якій було вирізано (вигравіювано) малюнок.

Наступником Фіоля у друкарській справі на східнослов'янських землях був білорус Георгій Скорина. Білоруські та українські землі впродовж тривалого часу входили до складу Великого князівства Литовського. Отож, зв'язки між ними були живими й постійними, а видрукувані білоруським майстром книжки служили й українцям. У 70-х pp. 16 ст.