володарі прагнули залучити козаків до себе на службу. У 1594 р. до запорожців прибуло посольство від австрійського імператора. Очолював його Еріх Лясота. Його переговори з козацькою старшиною тривали упродовж місяця, і австрійський офіцер, перебуваючи на Січі, докладно нотував усе побачене у «Щоденнику».

Знані в Європі

- Який усе-таки дивний край, - подумав австрійський посол і занотував до щоденника:

«Кількох найбільш знатних козаків було вислано нам назустріч, щоби привітати від імені всього товариства, а коли ми наблизилися до острова, загриміли постріли з важких гармат».

Посол перестав записувати й знову замислився. Тут, на Січі, він із важливим дорученням перебуває вже кілька днів. Враження - найнесподіваніші. Але що найдужче здивувало?

Посол пригадав, як наближався до Січі, як придивлявся до плавнів, гадаючи, де саме сховалося грізне укріплення. Проте як не напружував зір, козацьку засіку побачив лише зблизька. Бо ж головним будівничим для козаків була природа. Для спорудження укріплень січовики обирали розкидані за Дніпровими порогами острови, оточені густими плавнями та невеликими, але глибокими річками. Ворогові, який не знав місцевості, важко було помітити збудовані на них укріплення.

Крім природних перешкод, на непроханих гостей чатували високі земляні вали, глибокі рови, гострий частокіл, вежі з гарматами. Таке поєднання, як переконався посол, робило Січ справді неприступною.

Одначе, якби не військова майстерність й організованість козаків, то не вартими уваги були б оті дотепно збудовані фортеці. Перебуваючи на

Січ - столиця запорізьких земель. З малюнка 17 ст.

Поміркуйте!

Чому володарі інших держав намагалися залучити козаків на військову службу до себе?