Сміливі виступи козаків завдавали відчутних ударів степовим нападникам. Проте напади турецько-татарських загонів на землі України не припинялися. Жорстокі зайди грабували, а потім підпалювали міста й села, перетворюючи їх на пустку. Чоловіків, жінок, дітей захоплювали в полон, а тих, які чинили опір чи були старими або немічними, вбивали. Гіркою була подальша доля бранців. Вони втрачали все: дім, сім'ю. Батьківщину, навіть власне ім'я, їх таврували як худобу, давали принизливі прізвиська, примушували відмовлятися від своєї віри. Чимало бранців потрапляли на невільничі ринки Криму й Туреччини, де їх продавали в рабство. Ставши рабами, невільники були приречені: найчастіше їх чекала виснажлива праця на землі та будівництві. Полоненим же козакам судилося довіку веслувати на турецьких галерах. Каторга - змінене турецьке слово кадирга, тобто галера - великий морський корабель. На турецькі галери-каторги потрапляли, в основному поневолені козаки. Через нелюдські страждання, яких вони тут зазнавали, в українській мові це слово стало означати тяжке ув'язнення, виснажливу працю.
|