- Ех, каторго, каторго, - зітхнув отаман. - Скільком козакам ти навік зав'язала очі! Самійло Кішка поглянув на побратимів. Змучені, виснажені, попечені сонцем і турецькими нагаями, вдень і вночі прикуті до мокрої лави, деякі з них десятки років відбували кару, не маючи надії на порятунок. Хіба що наскочать козацькі чайки і захоплять галеру. Та щось обминають запорожці саме цей корабель. Певно, різними шляхами їх водить доля. Так думав Кішка, перебираючи в пам'яті довгі дні свого невільництва. Багато разів пропонували йому турки «потурчитися»: перейняв би їхню віру та звичаї, не знав би такої муки. Але не міг Самійло зрадити свою віру й Батьківщину. Посивів на галері, сподіваючись, що колись усе ж пощастить скинути кайдани. І ось сьогодні випала щаслива нагода: якщо не помітять турецькі вояки, що кайдани відімкнено, то, можливо, галерники й порятуються. Сонце поволі пливло над морем, долаючи щоденний шлях. День збігав, як ніколи, довго. Думки про волю робили очікування нестерпним. Та нарешті згас останній промінь, вогнистою доріжкою сонце скотилося в морську глибінь, зійшов місяць.Поверталися втомлені спекою й розвагами турки. Нічого незвичайного не помітили на галері, спокійно розійшлися спати... За яких обставин Самійло Кішка визволився з неволі? Чи знаєте ви про роль кобзарів у вирятуванні невільників? Народні співці без перешкод потрапляли в міста Криму й Туреччини. Кобзарів ніхто не зачіпав. Кордони були відкриті для них, і український спів можна було почути і в Кафі, і в Стамбулі. Отож, кобзарі були єдиними, хто «єднав» бранців із Батьківщиною, приносив вісті про невільників в Україну. Вони ж створювали думи про полонеників, бо були безпосередніми очевидцями їхніх страхітливих мук. Про турецьку неволю розповідається в думах «Самійло Кішка», «Маруся Богуславка», «Втеча невільників», «Смерть козака в Азові» та ще кількох, які збереглися до наших днів.
|