- Ех, каторго, каторго, - зітхнув отаман. - Скільком козакам ти навік зав'язала очі!

Самійло Кішка поглянув на побратимів. Змучені, виснажені, попечені сонцем і турецькими нагаями, вдень і вночі прикуті до мокрої лави, деякі з них десятки років відбували кару, не маючи надії на порятунок. Хіба що наскочать козацькі чайки і захоплять галеру. Та щось обминають запорожці саме цей корабель. Певно, різними шляхами їх водить доля.

Так думав Кішка, перебираючи в пам'яті довгі дні свого невільництва. Багато разів пропонували йому турки «потурчитися»: перейняв би їхню віру та звичаї, не знав би такої муки. Але не міг Самійло зрадити свою віру й Батьківщину. Посивів на галері, сподіваючись, що колись усе ж пощастить скинути кайдани. І ось сьогодні випала щаслива нагода: якщо не помітять турецькі вояки, що кайдани відімкнено, то, можливо, галерники й порятуються.

Сонце поволі пливло над морем, долаючи щоденний шлях. День збігав, як ніколи, довго. Думки про волю робили очікування нестерпним. Та нарешті згас останній промінь, вогнистою доріжкою сонце скотилося в морську глибінь, зійшов місяць.Поверталися втомлені спекою й розвагами турки. Нічого незвичайного не помітили на галері, спокійно розійшлися спати...
Тож щасливо закінчилася багаторічна дорога Самійла Кішки додому. Бо незабаром січове товариство вітало славного отамана: Здоров, - кажуть, -здоров, Кішко Самійле, Гетьмане запорізький! Не загинув ecu в неволі, Не загинеш і з нами, козаками, по волі!

За яких обставин Самійло Кішка визволився з неволі?

Чи знаєте ви про роль кобзарів у вирятуванні невільників? Народні співці без перешкод потрапляли в міста Криму й Туреччини. Кобзарів ніхто не зачіпав. Кордони були відкриті для них, і український спів можна було почути і в Кафі, і в Стамбулі. Отож, кобзарі були єдиними, хто «єднав» бранців із Батьківщиною, приносив вісті про невільників в Україну. Вони ж створювали думи про полонеників, бо були безпосередніми очевидцями їхніх страхітливих мук. Про турецьку неволю розповідається в думах «Самійло Кішка», «Маруся Богуславка», «Втеча невільників», «Смерть козака в Азові» та ще кількох, які збереглися до наших днів.