Доля української полонянки Роксолани, яка стала дружиною турецького султана Сулеймана Пишного, зворушує та бентежить уяву понад чотири століття. Сучасників Роксолани вражали її краса й розум, музичні здібності та надзвичайної сили характер. Потрапивши до Туреччини, вона швидко опанувала тамтешню мову. Крім того, знала і європейські, про що, зокрема, свідчать спогади дипломатів, з якими Роксолана безпосередньо спілкувалася. Відомо також, що вона листувалася з польським королем. Усупереч традиціям, Роксолана мала велику владу й зажила шанобливого ставлення нащадків. У столиці Туреччини Стамбулі ще й досі одна з історичних частин міста має її ім'я. Там, на місці колишнього базару, де продавали невільників, за наказом Роксолани збудували притулок і лікарню. Неподалік зберігається її кам'яна гробниця - поряд з усипальницею султана. З такими почестями не поховали жодну жінку за всю історію тієї землі. Отож не дивно, що Роксолана стала героїнею багатьох мистецьких творів.

Прекрасна султана

Нелегкі часи були в Україні. Одна за одною сунули з півдня чорні хмари. Не рясним дощем плакали вони, напуваючи спраглі ниви, а густо сіяли по українській землі ворожі стріли, що сходили кривавими слізьми.

Багатьом ті хмари навік затулили сонце: татари мали наказ убивати старих і немовлят. Гинули й ті, які оружно захищали свою Батьківщину.

Та приходило з тими хмарами до тисяч українських хлопців і дівчат, жінок і чоловіків горе, гірше від смерті, бо татари брали в українських землях численний ясир. Різною була подальша доля бранців.

Із маленьких хлопчиків виховували яничарів - жорстоких і нещадних воїнів, які, не знаючи свого роду, не пам'ятаючи материнської ласки, ніби не мали й серця.

Дужі козаки потрапляли невільниками-веслярами на турецькі галери, де все життя були прикуті до весла: то їхніми спільними зусиллями рухалися важкі каторги.

Дівчата ж, як зірвані квіти, безіменними полонянками в'яли та сохли по гаремах, клянучи ту хвилину, коли з'явилися на світ.

Поміркуйте!

Чому для багатьох поколінь українців Роксолана стала втіленням нескореності й сили духу?

Ясир - так називали турки «живий товар» - людей-бранців.