Блискучі перемоги великою мірою були зумовлені мудрим керівництвом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Він прагнув піднести вагу козацтва в житті України. Для цього насамперед домігся чіткої організації козацького війська, зміцнивши його суворою дисципліною. Сагайдачному належала провідна роль у втіленні ідеї активної боротьби проти турецько-татарських нападників. Талановитий козацький полководець ставив за мету не лише захищатися від спустошливих набігів завойовників, а й перенести руйнівні воєнні дії на їхню територію. Це давало змогу істотно послаблювати військову могутність Османської імперії, а також убезпечувало господарство українських прикордонних земель від неминучих під час воєнних дій руйнувань. Крім того, нападаючи безпосередньо на турецькі міста й фортеці, козаки визволяли сотні, а часом і тисячі полонених, адже у визволенні з турецько-татарської неволі християнського люду вони вбачали головну мету своїх морських походів.

Щоб закріпити за козаками славу захисників православної віри й забезпечити козацтву широку підтримку церкви, Сагайдачний з усім Військом Запорізьким записався до Київського братства. Гетьман сприяв призначенню кількох найвищих православних церковних достойників, зокрема київського митрополита, чим набагато послабив польський вплив в українських землях.

Братства - спілки-організації українських міщан при православних церквах, що утворилися для захисту своєї віри, мови, освіти.

Слава на морі

Стогне Дніпро, перетятий важкими ланцюгами й кутими брамами, кидає могутні хвилі, аби здолати ті перепони. Та піддані турецького султана лаштують нові, обплутуючи залізним павутинням річку. Бо ж несуть її води до турецьких берегів легкі козацькі чайки, що завдають володареві Чорного моря болючих ударів: руйнують фортеці, нищать галери, визволяють тисячі турецьких бранців. Отож, розставили турки у Дніпрових водах металеві сіті, сподіваючись на гарне полювання. Адже

Поміркуйте!

Чому гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний зажив слави морського полководця?