не були бездіяльними. Народна пам'ять береже приклади виняткового героїзму жінок - не задля свого порятунку, а заради свободи інших. До нашого часу збереглися перекази про мужню Марусю Богуславку. Багато літ перебувала вона в неволі. Потурчилася, стала дружиною паші - знатного турка, але не забула рідної землі. Одного разу

То на святий празник, роковий день Великдень,

Став пан турецький до мечеті від'їжджати,

Став дівці-бранці,

Марусі, попівні Богуславці,

На руки ключі віддавати.

Тоді дівка-бранка,

Маруся, попівна Богуславка,

Добре дбає, -

До темниці приходжає,

Темницю відмикає,

Всіх козаків,

Бідних невільників,

На волю випускає...

Полетіли соколами на Батьківщину визволені бранці. Всім, кого б не зустріли, розповідали про свою рятувальницю - Марусю з Богуслава. Із тих розповідей народилася дума.

Що ж до долі Марусі Богуславки, то вона, як це не прикро, невідома. І хоча історики й переконані, що героїня народної думи - справжня історична постать, одначе документальних свідчень, які підтверджували б це, досі не знайдено.

1. Якою була доля полонених українців? 2. Про яких історичних осіб довідалися? Чому їх можна назвати легендарними постатями? 3. Розкажіть про роль кобзарів у вирятуванні невільників. 4. У книжці «Героїчний епос українського народу» прочитайте одну з невільницьких дум. Які обставини життя полонених українців у ній відтворено?

ДОБА

ГЕРОЇЧНИХ ПОХОДІВ

На початку 17 ст. козацькі виступи проти Туреччини були особливо вдалими. Саме тому історики назвали ті часи добою героїчних походів. Гучну славу здобули козаки своїми морськими походами. Руйнуючи турецькі фортеці й порти, знищуючи ворожий флот, визволяючи велику кількість бранців, козацтво гартувало власні сили, набувало вищої вояцької майстерності й згуртованості.