кілька театральних труп, об'їздили з українськими виставами всю Україну - і то за часів, коли українське слово зазнавало найсуворіших заборон. Український театр прилучив до національного визвольного руху багато молоді.

Різноманітні прояви культурного й громадського життя українців потребували чималих коштів. Хто ж були ті щедрі меценати, за фінансової підтримки яких виходили у світ українські книжки й журнали, ставилися українські вистави, провадилися наукові дослідження української минувшини, створювалися українські музеї, діяли українські недільні школи й культурні осередки? Вдячної пам'яті нащадків зажили родини українських промисловців Сими-ренків, Яхненків, Терещенків, Ханенків. Володіючи значними статками, вони опікувалися не лише господарським, а й духовним життям. їхнім коштом постало чимало лікарень, навчальних закладів, храмів у багатьох містах України. Приміром, родині Терещенків тогочасний Київ завдячував дитячим притулком, лікарнею, двома гімназіями та двома училищами, кількома корпусами Політехнічного інституту, трьома музеями тощо. Лише один представник тієї славної родини - Микола Артемійович