Свято завершилося пізно ввечері. Поважний і, як завжди, замислений повертався Франко додому. Йшов - і не помічав нічної темряви, так ясно йому світив десь із глибини спогадів вогонь батькової кузні: «Цей вогонь я взяв із собою в довгу мандрівку життя».

Прочитайте уривок з вірша Івана Франка «Великі роковини». До чого закликає поет? Знайдіть в оповіданні слова Франка про самого себе. Як ви їх розумієте? Кого Іван Франко вважав своїм найпершим учителем?

У 19 ст. з'явилася пісня, що кількома поколіннями українців виконувалась як гімн. Ідеться про твір «Ще не вмерла Україна». Хто ж його автори? Спочатку народилися вірші. Вони належать знаному громадському діячеві, збирачеві народної творчості, поету Павлові Чубинському. Дослідники припускають, що поезія «Ще не вмерла Україна» з'явилася 1862 р. в Києві. І відразу була заборонена царським урядом... Зазнав переслідувань і її творець - 7 років перебував на засланні. Проте слово виявилося незнищенним. Вірш переписували, передавали один одному, вчили напам'ять. Так із Наддніпрянської України він потрапив до Галичини, де й був покладений на музику. Її автором став західноукраїнський композитор Михайло Вербицький. У вірша ніби виросли крила - пісня полетіла над Україною, об'єднуючи розшматовані землі, гуртуючи переділений кордонами народ, закликаючи до боротьби:

Павло Чубинський. Станем, браття, всі за волю від Сяну до Дону, В ріднім краю панувати не дамо нікому.

Показово, що пісня «Ще не вмерла Україна» сприймалася як гімн від початку свого існування. Саме так визначали її, зокрема, Іван Франко та Леся Українка.

Не втратила пісня свого значення і за нашого часу. Ухвалою Верховної Ради було затверджено «прийняти за основу гімну України музичний варіант пісні Михайла Вербицького «Ще не вмерла Україна».