Сумлінність і ґрунтовність наукових досліджень завжди поціновуються - мовив Антонович і зупинився, оглядаючи пагорб. - Здається, Максиме, прийшли. Бачу, що сумніви були недаремними.

Професор іще кілька разів обійшов пагорб, порпнув у різних місцях паличкою та, полегшено зітхнувши, відказав:

- Ходімо, друже, додому. Доведеться розчарувати з'їзд, зате науку вбережемо від вигадок. Бо це не могила, а смітник. А великий він тому, що замковий.

Що ви дізналися про Володимира Антоновича? Який факт, викладений в оповіданні, свідчить про загальне визнання Антоновича як ученого-археолога? Що ви довідалися про участь Володимира Антоновича в підготовці видання «Історичні пісні українського народу»? У чому полягала винятковість тієї збірки?

Чи знаєте ви, що Володимир Антонович уславився як нумізмат? Від початку 70-х pp. 19 ст. він завідував Нумізматичним музеєм при Київському університеті, тож саме до нього зверталися кияни й мешканці Київщини зі своїми монетними знахідками. Зі спогадів сучасників довідуємося, з якою увагою ставився професор Антонович до відвідувачів - чи то студентів, чи то службовців, чи то селян, докладно розповідаючи усім про вік та нумізматичну цінність кожної монети.

Антоновичеві належить перше наукове дослідження срібних монет з іменем князя Володимира, з яким він виступив на археологічному з'їзді в Києві 1874 р. За кілька років учений підготував докладну розвідку про монетні знахідки з 29 скарбів, виявлених на Київщині.

Творчий доробок Івана Франка (1856-1916) вражає. Його перу належить близько 4000 художніх і наукових творів. Отож, визначальною рисою вдачі Івана Франка була виняткова працездатність. А завдячував він цим своєму батькові - сільському ковалю. Власне, тому вже знаним письменником і авторитетним громадським діячем Іван Якович зауважував, що його мандрівка в життя почалася з батькової кузні. Рідним мав завдячувати Франко й тим, що розгледіли в ньому хист до науки й надали можливість здобути першокласну освіту - а було це ой як не легко для галицьких селян. Та найголовніший здобуток дитячих літ - безмежна любов до рідної землі, яка спонукала Франка нехтувати особистим спокоєм і добробутом та жити задля українського народу.