Син Володимира Ярослав прагнув зберегти велич успадкованої ним держави. Він повернув загарбані ворогами землі на заході. Південні ж кордони після блискучої перемоги над печенігами 1036 р. посунув далеко в степи. Недремно дбав про безпеку своєї держави, будуючи на кордонах міцні захисні споруди. Великою його справою було зведення всіх руських законів в одну книгу. Так з'явився збірник «Руська правда» - перший звід законів, що передбачав кару за вбивство, образу, крадіжку. За «Руською правдою» чинили суд не одне століття. За Ярослава виростали нові міста, розквітали старі, розбудовувалося й міцніло стольне місто Київ. Набувало поширення християнство. Бурхливо зводилися нові церкви, які ставали осередками освіти, літератури та мистецтва. Поміркуйте! Чому князя Ярослава назвали Мудрим?
- Ось вона - Софія Київська, - відповів на запитання подорожнього киянин і попрямував далі. Велика й чиста, церква була схожа на гребінь хвилі, що піниться легким шумовинням. Подорожній зупинився, аби краще роздивитися це дивовижне творіння. Стільки пройшов, але ніде не бачив чогось досконалішого. Навіть у столиці могутньої Візантії - Царгороді. У Софії Київській галереї, башти зі сходами кожною лінією нестримно підносилися до неба, де несподівано вибухали тринадцятьма банями - малими від краю, більшими до середини і найбільшою в центрі. Золоті розсипи сонячних променів спадали прозорим дощем, від чого сяяли не лише маківки, а й уся споруда. Затамувавши подих, подорожній увійшов до храму. Урочиста тиша впала на плечі, мов несподівана злива. По свіжих, щойно потинькованих стінах сліпуче стрибали сонячні зайчики та зрідка пробігали примхливі тіні. «Не запізнився! - подумав із радістю. - Саме мають розпочати малювання фресок». - Тобі кого, чоловіче добрий? - долинуло звідкись із-під бані. - Я - майстер. Прийшов на запрошення великого князя Ярослава.
|