без сліду в зоряному плетиві. Нарешті, знесилений безглуздим змаганням, князь вийшов на ґанок. Легкокрила київська ніч кликала звабно і всевладно. Хіба встоїш перед її чарами?

За мить Володимир прямував до Дніпра. Дорога була добре відома, знайшов би її навіть із заплющеними очима. Вела вона до старого самітника Ва-силія. Не раз на життєвім шляху звертався князь до нього за порадою й розважливим словом, щирість яких ніколи не брав під сумнів.

- Не гризися. Сідай онде проти місяця, остуди голову зимним його промінням. А потім розповіси про свої клопоти, - гомонів старий.

Незабаром князя заколисала стареча розповідь. Звідкись із минулого йшов до нього дужий воїн, промовляв упевнено й поважно: «Не переймайся, брате-княже, повернуся з перемогою. Хоча й тяжкий випадає похід, та здобуду тобі, володарю, славу». Володимир раптом прокинувся. Чомусь завжди, коли говорив із Василієм, пригадував свого побратима Ставра. Дотримався він тоді слова - переміг ворога. Та гіркою була перемога: Ставр не повернувся з походу. Затужив Володимир, світ став йому немилий. І от одного дня з'явився Василій, зігнутий каліцтвом, у довгій одежині, з хрестом на грудях. Володимир уперше побачив його на одній з київських вулиць, щось знайоме вловив у погляді. Власне, цей погляд і врятував Василія від загибелі, коли князівські дружинники схопили його й кинули в поруб. Володимир наказав звільнити в'язня, порадив йому переховуватися десь у гаях понад Дніпром. Згодом, під час полювання, зустрівся з ним іще раз. Познайомилися й потоваришували.

Найбільше цінував Володимир Василеву мудрість. Знав той стільки, що вистачило б на всіх княжих радників. У багатьох справах допоміг. Та до князівського палацу йти не хотів. Отак і жив самітником серед лісу.

- Василію, чому не йдеш до Києва? - спитав Володимир. - Відтепер тебе не переслідуватимуть за твою віру, бо і я, великий київський князь, вже охрещений, а сьогодні, коли зійде сонце, хреститимуть усіх киян.

- На все воля Божа. Давно тобі казав: де безсила зброя, допоможе віра. Об'єднає віра в Ісуса Христа руські землі, а де єдність - там і сила. По-

Пам 'ятник князю Володимиру в Києві.

Поруб - яма зі зрубом, погріб; тут - місце ув'язнення.