СКАРБИ НЕТЛІННІ

Від княжих часів наші пращури залишили багатющу спадщину на ниві освіти, літератури, малярства, церковного будівництва. Різноманітну діяльність людини, спрямовану на задоволення її релігійних почуттів, мистецьких уподобань, інтересів щодо пізнання світу, називають духовним життям. За княжих часів духовним життям українців опікувалася християнська церква. Саме при церквах і монастирях тоді створювалися перші школи та бібліотеки, існували осередки, де переписувалися книжки, працювали літописці, майстри іконопису. З-поміж церковних діячів було чимало талановитих учених, письменників, промовців. Отож не дивно, що тогочасні пам'ятки за змістом і призначенням були здебільшого церковними. Повною мірою це стосується й мистецтва живопису. Тоді ще не малювали таких звичних нині картин, як, скажімо, краєвид або портрет. Свій хист руські малярі виявляли, створюючи ікони, тобто зображення Ісуса Христа, Діви Марії, ангелів, святих. Джерела повідомляють, що іконописні майстерні існували в Києві, Чернігові, Галичі та інших містах. Одначе більшість ікон княжої доби втрачено. Мало відомо і про тогочасних іконописців. Так, більш або менш вірогідні свідчення залишилися про одного з перших руських іконописців, київського майстра Аліпія.

Найвидатнішою пам'яткою іконопису княжої України є ікона Богородиці з Успенської церкви в До-рогобужі, що на Волині. Вчені віднайшли її зовсім недавно - у середині 80-х pp. 20 ст. Повернута із забуття копіткою працею реставраторів, ця ікона зберігається в Рівненському краєзнавчому музеї.

З-поміж тогочасних мистецьких пам'яток чи не найбільше вражають величні зображення мозаїк і фресок, що ними оздоблювали храми. Справжнім дивом є мозаїки Софійського собору.

Ікона Богородиці з Успенської церкви в Дорогобужі.

Богоматір Заступниця (Оранта). Мозаїка з Софії Київської. 11 cm.