Поміркуйте!

Світочі І

- Згадаймо, браття, пророчі слова учня Господа нашого Ісуса Христа - Андрія Первозваного. «Бачите ось ці гори? - казав він, вказуючи правицею на величні гори над Дніпром. - На них зійде Божа благодать, буде тут город великин з багатьма церквами». Чи не до нас звернені ці слова? - урочисто мовив настоятель Києво-Печерського монастиря Феодосій і заклав перший камінь нового храму.

Немолодий уже настоятель працював на будівництві разом з іншими ченцями. Передавав важке каміння в молоді руки й не відчував ваги: так, ніби гортав тонкі гладенькі пергаментні аркуші. «Що то Божа воля, - дивувався, - де й сила взялася». Феодосій давно мріяв про кам'яний храм. Проте лише тоді збагнув, що стане цей храм його найкращим творінням. Збагнув, побачивши храмову чудотворну ікону Богоматері, привезену до Києва візантійськими майстрами-будівничими.

Дивовижний спокій огорнув душу, а в пам'яті зринув стертий роками образ матері. Згадалося, як колись 17-літнім юнаком, після кількох невдалих спроб (батьки перешкоджали його намірам), дістався-таки благословенної Київської землі та став ченцем. Та відчуття провини ятрило душу - залишив домівку самовільно, всупереч материній волі. І ось, коли муки сумління стали нестерпними, з'явилася вона - його мати. Стояла на високому Дніпровому березі й терпляче чекала. Ні сліз, ні нарікань, як бувало не раз раніше, - вона зрозуміла його. Пригорнула до себе й тихенько прошепотіла: «Хай береже тебе Бог, синку».

Чому Києво-Печерський монастир ввалсають провідним осередком літописання та мистецтва часів Київської Русі?