ли, що зцілюють вони і душу, і тіло - адже вилікував Аліпій своїми фарбами хворого на тяжку хворобу! Сам же маляр не шукав ні слави, ні багатства: ніколи не підписував своїх творінь, ніколи не брав за них гроші. Малював, бо того прагнула його душа. Коли ж прийшли до митця посланці від великого князя київського й пообіцяли багато золота за ікону для свого володаря, Аліпій мовив:

- Беріть усе, що маю, золото ж віддайте князеві - не платимо ж бо солов'ю за солодкі пісні, а ручаєві за цілющу воду.

III

Серед Аліпієвих ікон, що в Успенському соборі, ченця Нестора найбільше приваблювала одна: щось незбагненно рідне бачив у погляді променистих очей. Ішов до ікони за порадою - здавалося, справді чув мудрий, розважливий голос.

- Велика, щедра й родюча наша матінка-земля! Добрі, мудрі, працьовиті й хоробрі люди живуть на ній. Та раз по раз шарпають її тіло захланні орди напасників, - схиливши голову, шепоче Нестор. -Сказано ж учителями нашими, що слово - найбільша сила. Де ж знайти те слово, яке захистило б святу землю Руську?

Очі з ікони променилися любов'ю. У кого ж були такі очі? І раптом згадалось мамине: «Прислухайся до свого серця, синку. Воно не зрадить, бо з ним розмовляє Господь». Думка була ясною, як спалах. Тоді взяв перо Нестор і написав: «Повість минулих літ, або звідки почалася Руська земля...» Цими словами розпочався літопис, який нині так і називають - «Повість минулих літ». Судилася Несторовій повісті дивовижна доля: стала вона першокнигою для всіх, хто вивчає історію нашої землі. Протягом багатьох років, не знаючи відпочинку, працював Нестор, старанно записуючи події від найдавніших часів до II ІЗ року. Користувався багатьма книгами - і чужоземними, і руськими, бо боявся припуститися помилки. Проте не був Нестор лише старанним переписувачем. Він -і вдумливий учений-історик, який непокоївся долею рідної землі, і мудрець, якому боліла душа, що немає у світі справедливості, і поет-пісняр, якого зворушувала краса природи й чари слова. Саме тому «Повість минулих літ» не лише розповідає про минуле, а й навчає його любити в ім'я майбутнього.

Нестор Літописець. Гравюра Л. Тарасевича початку 18 cm.