Відтоді спливло багато років. Феодосій самовіддано служив Богу. Не злічити його повчань і проповідей - урочистих та буденних, викарбуваних у серці й записаних на пергаменті. Він невтомно облаштовував монастир: будував нові споруди, залучав на потреби монастиря навіть кошти великого князя, заснував іконописну майстерню. І так само невтомно впорядковував монастирське життя. Запровадив новий монастирський закон, суворо дотримуватися якого мали всі ченці. Але чи часто згадував матір? Мов спалах сяйнув у душі, коли побачив чудодійну ікону. Пригадалася материна молитва, і перший камінь ліг з його рук у підмурівок нового храму - церкви Успіння Пресвятої Діви Марії.

II

Малярі-греки, запрошені для розписування Успенського собору, були приголомшені його стриманою та якоюсь суворою красою. Лише одна баня вінчала нову церкву, не видно ніяких веж і галерей. Зовні храм не тинькували, але теплий рожевий колір цегляних стін створював враження майже домашнього затишку. Так майстерно руські будівничі клали плінфу - пласку, дуже міцну цеглу червонястого кольору.

- Кажуть, сам настоятель працював на будівництві, - перемовлялися чужинці. - Втомився від труду земного, захворів, надірвавшись брилами, і більше не встав Феодосій Печерський. Не побачив свого останнього творіння.

«Неправда!» - мало не скрикнув печерський чернець Аліпій, але згадав повчання мудрого Феодосія й промовчав. Бо мусив наполегливо вчитися в цих заморських майстрів, аби завершити оздоблення храму, перший камінь якого колись заклав настоятель Феодосій. Усі в монастирі знали, яким має бути собор Успіння Пресвятої Діви Марії - храм у всій його величі побачив Феодосій і заповів той образ братчикам. Аліпій пильно придивлявся до споруди: все так, як розповідав Феодосій, - щиро, просто й натхненно, наче материна молитва. Думка - мов спалах! Де й поділася Аліпієва несміливість. Він упевнено взяв пензлі й почав малювати.

Слава про Аліпія - іконописця печерського - швидко полинула Руссю. Купці, бояри, князі мріяли мати ікони, намальовані його рукою. Бо віри

Іконописець Аліпій пише ікону. Гравюра Л. Тарасевича початку 18 cm.