- Що тепер твоя вправність, - сумно зітхнув Самійло, беручи перо. - Підступна хвороба назавжди розлучила нас.

Та тільки-но перо відчуло дотик знайомих пальців, сталося диво: враз спалахнуло яскраве світло, відганяючи геть сиву потвору.

Перо справді було чарівним! Певно, не один запорожець-характерник віддав йому свою силу.

Отож, здійснив свою мрію Самійло Величко: створив всепам'ятну книгу, де кожен рядок - свідчення звитяжної слави козацької України. А що писана та книга чарівним пером, то й силу має дивовижну: хто прочитає її, той назавжди позбудеться байдужості до минулого рідної землі.

Про яку історичну постать ви дізналися з оповідання ? Чому літопис Самійла Величка є безцінними історичним джерелом? Витлумачте назву оповідання «Чарівне перо». Вис ловіть свос ставлення до Самійла Величка. Які риси його характеру приваблюють найбільше?

Григорій Сковорода (1722-1794) був винятково обдарованою людиною. Він мав дивовижний голос, здібності композитора, складав вірші й байки, захоплювався наукою, заживши слави найбільшого філософа України. Своїм покликанням мислитель уважав працю викладача. Він був переконаний, що молодь можна навчити лише з любов'ю, добром і лише тій справі, до якої у вихованця є нахил. Але це було незрозуміло царським чиновникам, які контролювали справу освіти в українських землях. Не бажаючи зрікатися своїх переконань, лукавити, Григорій Сковорода залишив викладацьку діяльність і впродовж двадцяти п'яти років подорожував Україною, навчаючи мудрості своїх земляків - українських селян. Думки філософа були близькими народові: багато його віршів стали народними піснями, байки оповідали кобзарі, а вчені трактати, не надруковані за життя, переписувалися й поширювалися в зошитах.

Із вірою в добро І

- Онде вони, йдуть! Казав, що зараз будуть, - прошепотів один із пастушків, і вибілені сонцем русяві голівки сховалися в густій високій траві.

За хвильку на галявині й справді з'явилися двоє, з усього видно, - друзів. Вони жваво розмовляли, весело сміялися і навіть співали.