віту надала Березовському й Києво-Могилянська академія.

Знищення козацького ладу, ліквідація рештків державності України, руйнування Запорізької Січі не стлумили в українців волелюбного козацького духу. Тим духом живилося не одне покоління українських митців. Йому завдячуємо й появою першого твору сучасною літературною мовою - поеми «Енеїда». Свій безсмертний твір Іван Петрович Котляревський почав писати 1794 p., коли козацтво під несамовитим тиском російського царату відходило в минуле. Проте в поемі Котляревський створив неперевершені картини боротьби, життя й побуту козаків-українців. Перед нами постають високоосвічені, волелюбні й хоробрі лицарі, про яких сказано: Любов к Отчизні де героїть, Там сила вража не устоїть, Там грудь сильніша од гармат. Водночас у поемі з винятковою любов'ю описано народні традиції, обряди, вірування.

За козацьких часів на українських землях, як і за княжої доби, створювали літописи. Слави найвидатнішого козацького літописця зажив Самійло Величко. У своєму ґрунтовному літописі він оповів про найважливіші події з історії Національно-визвольної війни та Української козацької держави, навів численні документи тих літ, свідчення очевидців, життєписи гетьманів проілюстрував портретами. Праця над літописом була копіткою й довготривалою. Боячись припуститися помилки, Самійло Величко перевіряв кожен із документів, користувався багатьма писемними джерелами, зокрема й чужоземними. Останні частини літопису зі слів автора дописували його учні, бо літописець утратив зір, роками працюючи над книгою. Тривалий час праця Величка залишалася в рукописі. Видруковано її було в 19 ст. - без закінчення й з прогалинами. Одначе й пошкоджений літопис являє собою безцінне джерело з вивчення української історії, бо витворювався він із безмежною любов'ю до рідної землі та з ретельністю, гідною великого вченого.