світ «Енеїди» Котляревського розвивалася нова українська література.

Найвидатнішим явищем першої половини 19 ст. стала поява 1840 р. «Кобзаря» Тараса Шевченка. «Ся маленька книжечка відразу відкрила новий світ поезії, вибухла, мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українськім письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову», - визначаючи важливість тієї події, писав Іван Франко. Проте вірші Шевченка мали не тільки літературне значення. Адже ніколи раніше з такою силою та переконанням не лунав заклик до власного народу скинути чужоземне ярмо та здобути волю.

Палке Шевченкове слово багатьох спонукало до дії. У середовищі найосвіченіших киян - учених, письменників, учителів, студентів - визріла думка згуртуватися, щоб укупі посувати справу визволення українського народу. Так року 1846 постало Кирило-Мефодіївське товариство. Учасники товариства називали його братством, підкреслюючи в такий спосіб свій духовний зв'язок з українськими церковними братствами 16-17 ст. До кириломефодіївців належав і Тарас Шевченко.

Головна ідея Кирило-Мефодіївського товариства - рівноправність усіх слов'янських народів. Братчики мали на меті скасування кріпацтва, поширення освіти серед народу, об'єднання українських земель в одній державі - добровільному об'єднанні всіх