«Немає гірше, як неволя!» - віршам звіряв свій біль, свою тугу. «До того ж, - записав у щоденнику, - мені заборонено малювати. Одтято найблагороднішу частину мого вбогого життя. Трибунал під проводом самого сатани не спромігся б на такий холодний, нелюдський присуд»...

Так і не почувши відповіді, Енґельґардт вибачився й попрощався. Тарас Шевченко попрямував до своєї майстерні. Дорогою пригадав той день, коли його було викуплено з кріпацтва. Клопотаннями друзів було зібрано потрібну суму грошей - 2500 карбованців. Саме за стільки продали портрет Василя Жуковського роботи Карла Брюллова. Так Енґельґардт отримав гроші й написав відпускну. Сталося це 22 квітня 1838 р. Тарасові було тоді 24 роки. І той день став найкращим у житті. Тепер він вільний, тепер йому скрізь двері відчинені, тепер він може вчитися малювати!

Коли пошили новий одяг, Шевченко пішов із Сошенком до якоїсь установи і там зареєстрували акт визволення.

Наступного дня о 10-й годині він прийшов до Брюллова. Відтоді почав відвідувати Академію мистецтв на кошти Товариства заохочування художників. А ще писав вірші.

Під кінець 1838 р. познайомився він із дідичем з Полтавщини Петром Мартосом, який замовив власний портрет акварельними фарбами. Одного разу, прийшовши на позування, Мартос побачив на підлозі надірваний аркуш. Піднявши його, прочитав вірші:

Червоною гадюкою
Несе Альта вісті...

Зацікавившись цими рядками, Мартос довідався, що в молодого художника чимало віршів - має їх повну скриньку під ліжком. Згодом, 1840 p., коштом Мартоса з'явилася в Петербурзі невеличка чепурна книжечка під назвою «Кобзар».

...«Розворушив мені спогади цей Енґельґардт», - відімкнувши майстерню, подумав Шевченко.

А далі запалив свічу, сів, розгорнув щоденника і записав: «Багато-пребагато зворушилося у мене в душі під час зустрічі з сином мого колишнього пана. Але забуття - тому, що минуло, а мир і любов - тому, що є тепер».

Розкажіть, що ви дізналися з оповідання про життя Тараса Шевченка? Як його було викуплено з кріпацтва? За яких обставин вийшов друком «Кобзар»?