слов'янських народів. Столицею тієї держави мав бути Київ. Свої ідеї братчики виклали в кількох книжках, що їх і поширювали серед українців. А ще кирило-мефодіївці розвивали науку, збирали кошти на відкриття народних шкіл, працювали над створенням українських підручників.

Щоправда, товариство проіснувало недовго. У 1847 р. царський уряд викрив його, а учасників покарав ув'язненням і засланням. Найсуворіше покарали Тараса Шевченка: на десять років його було віддано в солдати в далекий Оренбурзький край із забороною писати й малювати.

Тарас Шевченко (1814-1861) на власному житті відчув усі лиха кріпацької неволі. Впродовж 24 років від народження він був кріпаком пана Павла Енґельґардта. Дев'ятилітнім, Шевченко потрапив до панського двору козачком - тобто хатнім служкою. Особисту волю Тарас Григорович здобув завдяки клопотанням друзів - художників Карла Брюллова та Івана Сошенка й письменника Василя Жуковського, які викупили його з кріпацтва. Вони ж влаштували талановитого юнака в Петербурзьку художню академію. За кілька літ, закінчивши академію, Шевченко зі званням художника й славою поета приїхав на Україну. Втім, зустріч з рідною землею була затьмареною. Адже мільйони українців і далі перебували в кріпацькому ярмі. Кріпаками лишалися й рідні Тарасові сестри та брати. Ось чому так гостро зазвучапи Шевченкові вірші. Неволю особисту й неволю державну поет таврував як найбільше зло, звинувативши в ньому російський царат. Вільнодумство Шевченка було жорстоко покарано царською владою.

Несподівана зустріч

Тарас Шевченко почув, що його гукають, зупинився й озирнувся круг себе, шукаючи поглядом знайомих.

- Мої вітання, дорогий друже! - добродій, давній Тарасів знайомий, щиро посміхався. - Давненько не зустрічалися, земляче.

Шевченко спробував пригадати, коли востаннє вони бачилися. Справді, давно. Ех, доле! Тепер, повер-