- Гей-гей, - похитав головою незнайомець, - а газети водно пишуть, що живемо в найсправедливішій державі. Справедливий, то означає -по правді. А де ж та правда, питаю, коли говорити не вільно навіть серед близьких людей.

- Кожен боїться, бо за всіма стежать: виконується партійний наказ посилити пильність. По всіх усюдах шукають ворогів - іноземних шпигунів, шкідників, націоналістів... Хіба людина народжується для зла?

Один у одного питаєм, Нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла, -зажурено проговорив Сергій Олександрович Шевченковими словами.

- Я, знаєте, не здивуюся, коли й Шевченка з партійних трибун оголосять ворогом України. Сам бачив, як на початку 20-х pp. червоні командири по клубах і хатах зривали його портрети.

- Боялися правдивого слова й святої любові, - погодився Сергій Олександрович. - Не знаю, чи у всесвітній літературі пролунав коли-небудь ще один такий крик серця з безмірної туги та жалю за рідним краєм, чи знайдеться поет, котрий так дуже любив би свій край, побивався за ним і так до нього рвався.

Незнайомець раптом підвів голову й голосно заспівав:

Свою Україну любіть, Любіть її...во время люте, В останню тяжкую минуту За нею Господа моліть.

- Отож-бо, любіть, - підхопив Сергій Олександрович. - А ми любимо? Воля справді вже засяяла була під українським небом. І от приходять люди, що цю волю знов кладуть у домовину й важке віко пудовими на-