Софії - на народне віче. Сотні жовто-блакитних прапорів майоріли над Києвом. Стотисячна українська маніфестація наближалася до Київської думи. Там зі словами вітання зверталися до людей найвищі достойники міста. І раптом - усе стихло. Піднесений голос закликав громаду:

«Присягнімо під прапором Шевченка, що будемо боротися й не складемо зброї, аж поки не виборемо рідному краю волі!»

- Оце, діду, і є Михайло Грушевський - голова Центральної Ради. А що важить його слово - дивіться самі.

На якусь мить запала врочиста тиша. А потім сталося неймовірне: люди як один стали на коліна, підняли руки вгору й заприсягли. Передні лави підхопили Грушевського на руки й понесли на другий поверх думи, на балкон, і звідти показали його народові. З тисяч грудей враз вихопилося: «Слава батькові Грушевському!».

- Не богатир, а яку силу має! - сказав селянин.

- Коли б нам усім його мудрість... Михайло Грушевський - найшанованіший український учений-історик, зі студентських літ досліджує історію нашого народу. Він переконаний, що українці гідні мати свою державу. Ось чому, не вагаючись, Грушевський погодився очолити Центральну Раду.

- Воно й добре: Україні потрібні розумні голови, - міркував старий.

- Чекали в Києві на приїзд Грушевського з нетерпінням. Центральна Рада утворилася, коли професора ще не було в Києві. Та місце голови тримали для нього, бо той, хто глибоко пізнав минуле рідного краю, знає, як будувати його майбутнє. Виріс він далеко від України, а коли закінчив Київський університет, то поїхав викладати українську історію до Львова... Що то - безталання, народ один, а держави різні, - провадив далі гімназист. - Кілька років тому знову повернувся до Києва. Але царська влада боялася його впливу. Тож змушений був Грушевський поневірятися на чужині, відбував заслання. Коли ж, нарешті, приїхав на Батьківщину, то дізнався про своє обрання головою Української Центральної Ради. І тоді з гордістю сказав: «Це для мене найбільша честь, якої я коли-небудь зазнавав».

...Колона маніфестантів наближалася до Софії Київської. Там, як і за княжих часів, мало відбутися народне віче. Над майданом вільно майо-