Київ завжди чарівний. Та восени він особливо сповнений дивовижної казковості. Швидко тане-згасає осінь: і не помітиш, як закружляють над її безсилим вогнем колючі сніжинки.

Багрянилася осінь 1240 p., палала яскравими барвами, паморочила голову терпкими пахощами. Київ іще зазирав у плеса Славутича-батька, милуючись власною величчю та красою. Спокій і тиша панували довкруг. А десь уже далеким і диким степом мчали лихі ворожі коні. То насувалася орда.

Кожен із ординців мав два або три луки, три великі колчани, повні стріл, а також сокиру та мотуззя, щоб тягнути воєнну здобич. Вершники були споряджені в шоломи й панцирі, до пояса в кожного приточені гострі криві шаблі. Навершя їхніх списів загнуті гачком - чіпляють ним супротивника й легко стягують із сідла. Ніщо не може спинити ординців. Навіть тоді, коли вони поступаються військовою силою... Побачивши, що не можна здолати ворога у відкритому бою, вдаються до хитрощів - починають начебто відступати. Так підступом заманюють вони супротивника до пастки, з якої немає порятунку.

Поволі згасала осінь, довго жевріла червонястим вогнем, зігрівала місто, яке тремтіло, мов у пропаснйці, зачувши про лихо.

Ось і перші сніжинки впали на злинялий осінній килим. Разом із ними полетіли на місто монгольські стріли.

Багато міст зруйнували ординці. Ніде й ніколи не вагалися, ніяка краса не могла розчулити їх. Проте, побачивши Київ, зупинилися. Монгольський хан надіслав до міста свого гінця.

Низько схиливши голови, слухали його кияни.

- Що ж будемо робити? - звернувся до мешканців міста воєвода Дмитро. - Правду каже ханів посланець: не встояти нам перед такою силою.

- А все ж не підемо в ординську неволю, - гукали люди, - краще загинути, ніж знеславити предків!

Невпізнанним став Київ. Тривога чорним птахом носилася над його вулицями та майданами. Скрізь зводили укріплення, ні на мить не припинявся рух - то до стін і воріт тягли каміння, діжки зі смолою. Місто не відпочивало навіть перед світанком, щохвилини очікуючи нападу ворога.

Дивувався хан Батий хоробрості й витривалості киян. Знав достеменно, що в місті не було значної військової сили, окрім невеличкого загону дружинників, очолюваного воєводою Дмитром. Віддали

Десятинна церква в Києві. Макет споруди 10-11 cm.