ся дотепер. Проте історія справжнього імені народного улюбленця не збереглася. Легенди ж пояснюють це наймення по-різному.

Старі кобзарі співали, що був колись татарський хан Мамай, з яким, може, й довелося битися нашому козакові. Тоді говорили «піти на мамая», вирушаючи в небезпечний похід. А може, повелося те ім'я від невеличкої річки Мамай-Сурки, що текла на Запорожжі. Ще мамаями називали в давнину кам'яних баб на курганах.

Кобзар народний мандрівний співець, котрий співав народних пісень і грав на кобзі (лірі чи бандурі).

Козак Мамай.

Розгляньте народну картину

«Козак Мамай». Чому поряд із козаком зображували спис, шаблю, коня, бандуру?

Чому народ своїх оборонців-козаків наділяв надприродною силою?

Усі знали, що Мамая куля не брала. Одне те, що мав надзвичайну силу, а друге, що був характерником-чарівником. З води міг сухим виходити, коли треба, вмів на людей і сон насилати, й туман напускати...

Ще розповідали, що був Мамай найпершим з-поміж бандуристів. І хоча багато ходило кобзарів по українській землі, та всі вони своїм учителем називали Мамая.

Поміркуйте!

Чому козаків називають воїнами-хліборобами?

Через степи й пороги
І

Уже кілька днів коні несли їх на захід. Невпізнанно змінився степ за ті тижні, що їх провів новоспечений джура з козаками. Замовкли птахи, немов у жалобі, схилилися трави - висушило й вибілило їх сонце, обтріпали вітри. Але тепер, у вечірніх променях, степ, як і раніше, здавався величним та розкішним, навіть багатшим, ніж улітку: червінню сяяла пожовкла тирса, гарячим золотом пашіли