- Ще мить, джуро, і ми опинимося на Кодацькому порозі.

Коли вода почала клекотіти, мов окріп у казані, хлопець заплющив очі: «Ох і відчайдушні ці козаки», - тільки й встиг подумати він, як почув гучний регіт.

- Гарний козак! Минулося, джуро.

Коли хлопчина прийшов до тями, козаки розповіли йому, що порогів на Дніпрі дев'ять. Перший - Кодацький. А ще є Сурський, Лоханський, Звонецький, Ненаситець, Вовнизький, Будило, Лишній та Вільний. Крім порогів, річищем Дніпра розкидані скелі - забори, котрі, на відміну від порогів, не перетинали цілком ріку. А ще де-не-де стриміли над водою поодинокі камені.

- А який поріг найнебезпечніший - Кодацький? - запитав джура, у якого ще й досі гуло у вухах.

- Ні, джуро. Той, найнебезпечніший, ще попереду. Козаки звуть його Дідом, а селяни - Ненаситцем.

- Чому ж так?

- Ненаситець, бо ніяк не може «нажертися»: скільки люду згубив, а все йому мало.

- Є на Дідові одне місце, що зветься Пеклом. Козаки кажуть: «Втрапив у Пекло, буде тобі й холодно, й тепло». Там дуже стережися, козаче, а то раків годуватимеш на дні.

IV

Щедрою на випробування виявилася перша зустріч хлопця з Дніпром. Бо не тільки пороги перевіряли його на сміливість і вправність. Був ще й несподіваний вітер, що здіймав над Дніпром не хвилі, а справжні гори, трапилася й гроза з блискавками-вогневицями, під час якої навіть бувалим