створено в Києві братство, яке опікуватиметься книжною наукою. Завдяки київській шляхтянці Гальшці Гулевичівні, яка подарувала братству власний маєток на Подолі, братчики мають свою школу. Навчатимуть у ній, як колись в Острозькій академії, найважливішим наукам.

Та хоч як тішили гетьмана такі зміни, тривога не полишала його. Адже надто непевний був час. Тому й поклав він собі записатися разом з усім Військом Запорізьким до Київського братства, підтримуючи православну церкву й освіту військовою силою та чималим коштом. Ця справа й привела його до Києва.

Зустрівшись із ректором Київської братської школи, гетьман поцікавився й успіхами свого колишнього вихованця - хлопчика-підлітка, якого минулого року забрав із Січі й відвіз на навчання до Києва.

- Навчають тут великої мудрості, й не так, як у січовій школі, - розповідав колишній джура. - На Січі ми самі обирали собі отаманів, вирішували шкільні справи на радах, як і дорослі козаки. А тут старшого призначає вчитель. Навчаємося грецької, латинської та старослов'янської мов, вчимося складати й виголошувати вірші, обчислювати календар, рахувати, співати й малювати. Щоби краще засвоювались чужі для нас мови, клас ділять на три групи: перша користується латиною, друга - грецькою, третя - церковнослов'янською. Отак і спілкуємося. Учні, які навчаються краще від інших, займають перші лави. Проте на першій лаві важко втриматися: одна помилка - і ти знову пасеш задніх.

- А ти ж на якій лаві сидиш? - поцікавився гетьман.

Хлопець не без гордощів відповів, що на першій, і продовжив далі:

- Помешкання наше називається бурсою. Бурсацький побут - простий і невибагливий. Живемо тим, чого навчилися в школі. Одні бурсаки служать при церквах як дзвонарі й послугачі. Інші допомагають під час богослужіння, у хорі або церковному оркестрі. Є й такі, що ходять по оселях заможних міщан, читають книги, декламують вірші.

- Бачу, що в науці ти справжній козак, - похвалив гетьман хлопця. -І не слухай тих, хто каже, що козак - то лише воїн. Мудрі голови потрібні Україні не менше, ніж гострі шаблі.

Саме тому й заохочував гетьман Сагайдачний освітянські справи щедрими дарунками. Київська братська школа згодом перетворилася на сла-

Студенти Києво-Могилянської академії та її головний корпус. Гравюра І. Щирського. 1698 р.