На ті часи припав розквіт української пісенної творчості. Думи та історичні пісні, створені народними співцями, втілювали ідею любові до рідної землі та визволення її від завойовників, утверджували віру в неминущість перемоги добра над злом. Упродовж віків ці уснопоетичні твори не лише виховували борців за волю України, а й навчали поетичній майстерності. Великий поет України Тарас

Шевченко писав:

Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине... Ось де, люди, наша слава, Слава України.

Навчальний заклад, що його звемо Києво-Могилянською академією, постав року 1632. Життя йому дали дві київські школи - школа Київського братства, яка діяла на Подолі від 1615 p., та Лаврська школа, заснована 1631 р. тодішнім настоятелем Києво-Печерської лаври Петром Могилою. Власне, Петрові Могилі належала ініціатива злиття двох шкіл в одну та створення на цьому підмурку школи вищого типу, або колегії. Невдовзі Київську колегію стали називати академією, бо вона надавала вищу освіту та була подібною до європейських університетів. А ще до її назви долучилося прізвище Петра Могили - адже йому вона завдячувала своїм життям. Року 1992 славетну Києво-Могилянську академію було відроджено. Як і триста років тому, вона плекає для України вчених, дипломатів, митців.

На ниві освіти

Київ заблищав розкішними банями церков здалеку. І хоч як вершник поспішав, проте на мить спинився, щоб помилуватися чарівним краєвидом. Тонке золоте мереживо над предковічними горами завжди заворожувало. Гетьман Сагайдачний 1620 р. їхав до Києва. Минулися часи занепаду. Тепер, як і за Ярослава Мудрого, місто ставало осередком освіти й культури. Щороку зводилися нові церкви, при яких закладали школи, широкою річкою пливли з Європи книжки. А віднедавна зусиллями освічених городян

Поміркуйте!

Чому гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний підтримував науку та освіту?