в нашій історії знайдеться таких завзятих і невтомних вояків. Узявшись за меча замолоду, Свидриґайло, здається, ніколи й не випускав його з рук, бо зброєю доводив своє право на землю, відплачував кривдникам, карав ворогів і навіть здобував собі друзів. За життя князь зазнав підступів і змов, знав він, і що таке ув'язнення, і багаті на пригоди втечі...

Та якби лише цим визначалася доля Свидриґайла, навряд чи доброю була б пам'ять про нього. А був князь Свидриґайло не лише полководцем, а й тямущим державцем, який прагнув здобути волю рідній землі. Протягом десяти років він очолював повстання білорусько-української знаті проти Польщі. За свідченням літописця, «князі руські та бояри посадили князя Свидриґайла на велике княжіння Руське». Так було утворено Українсько-Білоруську державу, до складу якої увійшли Київщина, Волинь, Східне Поділля та білоруські землі: Смоленщина, Вітебщина й Полоцька земля. Щоправда, повстанню Свидриґайла не судилося стати переможним. Втративши союзників і снагу до боротьби, князь скорився долі та оселився в Луцьку.

Історична подія, про яку йдеться в оповіданні, змова князів, сталася 1481 р. Її спричинило погіршення становища українських земель у складі Великого князівства Литовського. Ви вже знаєте, що протягом тривалого часу в Києві правив син князя Ольґерда Володимир. Влади він зрікся, коли до міста підійшли війська князя Вітовта. Вітовт призначив у Київ свого урядовця-намісника, що означало ліквідацію Київського князівства. Владу князів у Києві було відновлено через майже п'ятдесят років. Тоді київським князем став син князя Володимира Ольґердовича Олелько Володимирович. Одначе княжим місто було недовго. Коли 1471 р. помер син Олелька князь Семен, до Києва знову призначили намісника. Змову проти влади великого князя литовського організували нащадки київського князя Володимира Ольґердовича в рік десятої роковини смерті князя Семена. Вони, зокрема, прагнули позбутися намісника й відновити в Києві князівську владу.

Змова князів

У сутінках годі було розгледіти обличчя. Проте виразно вгадувалося високе князівське походження присутніх. Ще б пак! Простолюдинів і навіть шляхтичів середньої руки нізащо не запросили б такої пізньої пори до князя Михайла на таємну раду, де вирішувалися державні справи. - Послухайте, панове, моє слово, - звернувся до своїх спільників князь Михайло. - Десяті роковини раптової смерті мого брата, князя Семена

Поміркуйте!

Чому руські князі змушені були вдатися до змови проти великого князя литовського?