Ольгердович, аби не руйнувати місто, без бою зрікся київського столу. Доля навік розлучила його з Києвом. І тільки смерть знову з'єднала їх: князя-чужинця й велике місто, що стало йому рідним. Поховали Володимира Ольгердовича в Успенському соборі Києво-Печерського монастиря, опікуном і доброчинцем якого він був.

За яких обставин Володимир Ольгердович став володарем Київського князівства? Що зробив Володимир Ольгердович для відбудови й піднесення спустошеної монголо-титарським лихоліттям Київської землі?

З-поміж пам'ятних місць Луцька найбільше вражає стародавній замок. Величний і суворий, він нагадує легендарного лицаря, адже саме лицарських часів сягає його історія. Було це шість із половиною століть тому. Володарем Волині став брат войовничого Ольґерда -Любарт. Мав цей литовський лицар, як і належить князям-воїнам, тверду вдачу: оселившись у Луцьку, він аж ніяк не збирався втрачати його. Тому й наказав зміцнити замок, будівництво якого розпочав іще син Данила Галицького Мстислав. За Любарта в Луцькому замку на три-чотири метри вивищилися стіни, ще один ярус-поверх з'явився у вежах. Власне, замок набув вигляду неприступної фортеці. Згодом він зазнавав перебудов, але загальний вигляд його не змінився. Ось чому його й досі звуть Любартовим. Ім'я того князя має також і головна вежа - Надбрамна.

Луцький замок береже ім'я ще одного історичного діяча. Приховане воно у назві Стирової, або Свидриґайлової, вежі. Нащадок Ольґерда князь Свидриґайло правив Волинню впродовж 1440-1452 pp. Саме тут, за мурами Луцького замку, знайшов цей бунтівний лицар спокій. А спочивати й справді було від чого: небагато